Відповідь підпалювачам Десятинного монастиря
Намісник Різдва Пресвятої
Богородиці Десятинного чоловічого монастиря
Архімандрит Гедеон
Господь осміяний бути не може!
Близько четвертої ранку 15 грудня 2012 під час Різдвяного посту було підпалено Десятинний монастир. Невідомий розбив вікно та кинув пляшку із запалювальною сумішшю всередину храму, від чого зайнялася пожежа, яка тривала дві години. За фактом підпалу Десятинного монастиря було порушено кримінальну справу.За сухими словами міліцейського протоколу, які відображають лише послідовність подій, стоїть, по-перше, трагедія сотень, а може й тисяч парафіян та друзів нашої Церкви, ображених у своїх релігійних почуттях, обурених актом вандалізму.
По-друге, - трагедія тих, хто підняв руку на Церкву. Бо Церква є Тілом Христовим, до якого належать усі живі і померлі християни, істинно віруючі в Христа і поєднані з Ним у таїнствах Хрещення та Євхаристії через Його благодать.Історії добре відомі численні випадки того, як кара Божа за гріх осквернення, здійснений однією людиною, поширювалася на весь рід і на кілька поколінь - коли страждають діти, онуки і правнуки за скоєний і нерозкаяний гріх. Тривалі роки радянського богоборства, коли масово спалювалися, підривалися Церкви і побивалися священики, показали, що всі ті, без винятку, які в цьому брали участь понесли покарання Боже на собі і своїх дітях.Я, як священик не раз сповідав людей перед смертю, знаю десятки таких прикладів, милістю Божою, розкаяних людей. А скільки їх так і залишилося нерозкаяних?!
По-третє, подія, яка відбулася - це також свідчення трагедії нашого народу, якого за сімдесят років богоборчої радянської влади намагалися позбавити історичної пам'яті і стрижня життя - православної віри. За двадцять років вже в незалежній державі наш народ намагаються розколоти за національними, релігійними або іншими ознаками.Із колись монолітного православного народу з міцною традицією і соборною молитвою з нас щосили намагаються зробити космополітичну аморфну масу, яка безвільно віддає своє цивілізаційне місце іншим культурам, субкультурам і антикультурам.Перепоною на шляху боротьби з культуроутворюючою релігією нашого народу і стоїть Десятинна Церква, яка є головним символом нашого духовного первородства. Адже «отсюда есть пошла земля русская».Тому, підпал Десятинного монастиря - це трагедія не тільки і не стільки релігійної громади, скільки трагедія національного масштабу. Це - трагедія країни, в якій стають можливі атаки на її головний духовний символ не тільки в інформаційному просторі, але і в просторі фізичному.Підпал Десятинного монастиря як черговий акт богоборства ще раз ребром поставив питання: хто ми такі, якщо ми спалюємо своє коріння?Ми не тільки розуміємо, але і постійно відчуваємо, що знаходимося на передовій цієї боротьби. І це вже не перша спроба підпалу за шестирічну історію храму. Адже стіни - це не головне, їх завжди можна відбудувати. Головне - Дух Святий.Ми дивимося на обвуглені стіни, а серце радіє, бо Господь ще раз нагадав нам про тлінність буття. Чудесним чином в Церкві, яка горіла дві (!) години, Господь зберіг всі ікони (в т.ч три чудотворні) і мощі святих угодників. Стеля і стіни в деяких місцях прогоріли наскрізь, а всі без винятку ікони і мощі пожежа не торкнула! Ми також бачимо в цьому знак Божої милості до нас. Господь береже свої святині і нас не залишає. Як сказала послушниця Десятинного монастиря черниця Варвара: «Боляче, але радісно!». Бо гоніння і скорботи для православного християнина - це вірний показник істинності нашого шляху. Мені також радісно, що величезна кількість людей телефонує нам, висловлюючи підтримку.Віруючі добре знають, що радість в скорботах і бідах Господь дарує для зміцнення віри і для того, щоб ми ще більше сподівались на Його Промисел, тому що «сила Божия в немощи совершается».Всі скорботи, які попускає нам Господь - на благо. Ми посилимо нашу молитву до Господа і Пречистої Його Матері за народ України, за Київ як духовну столицю, за відродження Десятинної Церкви на її історичному фундаменті як символу слов'яно-православної цивілізації, початок якої поклав св. равноап. кн. Володимир. Ми також особливо помолимося за ініціаторів і виконавців підпалу храму, які виступають зараз як гонителі і хулителі віри, щоб Господь обернув до Себе їхні серця.Я не маю сумніву, що ця біда об'єднає справжніх віруючих і зміцнить наші сили в Господньому діянні щодо відновлення святині земель Святої Русі.Ми також віримо, що Господь за терпіння і народні молитви незабаром допоможе народу України відтворити свій головний духовний символ з руїн на тому самому місці, де його закладав і будував Хреститель Русі.
Для перегляду відеоматеріалу про підпал натисніть тут.
